Коли говоримо про місійність та євангелізацію, то це не чергове навчання чи приготування певних програм Церкви, а стремління до того, щоб створити таке усвідомлення, де всі ми — від єпископа і до кожного священника та парафіянина — працювали над собою і змінювали себе. Ставаймо ближче до Бога, щоб Він міг легко послуговуватись нами. Іншого шляху просто не існує!
Так, ми досить добре виховані (гріх нарікати!), однак цього недостатньо. Наше призначення — бути досконалими і святими. Ми всі до цього здатні через смерть і воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, бо ж Він «смертю смерть подолав… і нам дарував життя вічне». До цього життя ми покликані як діти воскресіння, і саме цього остаточно очікують від нас.
Інші люди, які, можливо, ще в дорозі до християнського життя, прагнуть мати приклад християнина, тому кожен із нас покликаний бути взірцем для інших. Саме тому альфа і омега — початок будь-яких перемін та довершення усіх наших прагнень і праці — це наша зміна, що є ознакою християнства. Ще раз повторюю, що іншого шляху не існує, бо якщо ми особисто не змінимось, то годі очікувати якихось змін у Церкві і в суспільстві.
